Відкритий лист дівчатам, які не бажають мати дітей. Я сіла в крісло в літаку, і влаштувала зручніше мого чотиримісячного малюка у себе на руках. У сусідніх кріслах сидів хлопець із дівчиною. Років під двадцять. Я почула, як дівчина звернулася до свого супутника: «Цьому польоту треба присвоїти девіз «Не хочу мати дітей!» Мені захотілося запитати її: «Чому?».
Чому вона не хоче дітей? Бої ться прийняти ще одну іпостась жінки та стати матір’ю? Тож зображує неприйняття дітей? Чи хоче показати свою особливість? Типу я вищий за всіх вас, у мене особливе накреслення, мені не за статусом опускатися до вашого рівня і возитися з пелюшками та сосками. А може, у неї вже є якийсь негативний досвід у цьому питанні? Чи вона просто хво ра?
Але можливо, що дітей не хоче її партнер і цією своєю фразою вона підтакує йому, набирає перед ним окуляри, вислуговується? Хлопець молодий, без забобонів та з амбіціями, вона хоче відповідати йому. У житті необхідно ставити якомога вищі цілі, а не банальне народ ження дитини. Те, що Бог дав жінці можливість народ жувати, ще означає, що вона має це робити.
Нам з тобою не треба буде возитися з малюком ночами або витирати його соплі. Дівчина своєю фразою хоче потрапити до свого хлопця. Але, з іншого боку, кидаючи такі фрази своєму хлопцеві, вона ніби каже: «Я не хочу продовжувати твій рід. Я не довіряю тобі, не вірю, що ти можеш захистити нас з дитиною, тому і не хочу наро джувати дитину».
У літаку у мене не було ні можливості, ні бажання сказати про це моїй супутниці. Я всю увагу приділила своєму малюкові. Ось і обрала епістолярний жанр. Можливо вона, або хтось інший з подібним світоглядом, прочитає мій лист і приведе свої контраргументи. Або змінить свою думку. Адже вік, коли жінка може наро джувати, стрімко минає.
