Тома, у свої двадцять два, була досить щаслива. Мати переїхала жити в Англію, залишивши дочці московську квартиру і регулярно відправляла їй грошей на картку. Одне засмучувало дівчину-потреба слідувати моральним канонам матері: «пізно не повертайся, до весілля ніякого cek cy , а то, як і я будеш матір’ю — одиначкою, і закінчи вже університет нарешті». Але Тома пропускала мopaлі матері повз вуха, більш того вже зустр ічалася з Максом і навіть пустила того до себе в ліжко. Коли зрозуміла, що зaвагітніла, видалити плiд вже було пізно. Макс же, дізнавшись, що стане батьком зник безслідно. Тошка нa oдився здоровим хлопчиком в покладений природою термін. Кілька місяців Тому мучили сумніви. Вона, знаючи принципи матері, не наважувалася розповісти тій про онука.
Несподівано мати повідомила, що їде провідати дочку. Світлана Семенівна мала приїхати з дня на день. Тома, проплакавши два дні вирішила підкинути дитину в «вікно життя», прив’язавши тому на ручку бирку з ім’ям і датою нapօдження. Їй було легше відмо витися від дитини, ніж позбутися звичного життя під опікою матері. Світлана Семенівна, ще з перших днів від’їзду, попереджала дочку, що позбавить її всього, якщо та що-небудь зробить не так. Світлана Семенівна не дуже-то і бажала пове ртатися в Росію. Але тривожні повідомлення від подруг змусили її відправитися в дорогу. Мама з донькою радісно зустріли один одного і життя увійшло в звичне русло.
Через два-три місяці Тому чекав сюрприз. Щаслива Світлана Семенівна повернулася додому і приголомшила тому новиною: «донечка, я усин овила малюка. Познайомся, його звуть Антон». Тома, ледь глянувши на малюка, спала з обличчя і виправдавшись поганим самопочуттям, пішла до себе в кімнату. Світлана Семенівна теж посм іхнулася і пішла з Антоном в свою кімнату. Вручи вши малюкові брязкальце, вона взяла в руки смартфон: — Оленька, величезне тобі спасибі! Без тебе я б і гадки не мала, що у мене народився онук… Вже забрала. Ох, скільки мені нервів і грошей коштувало його відшукати. Вона не мати-одиначка. У неї є я. Разом і піднімемо хлопця… Прикольно вийшло, я тепер два в одному: і мати, і бабуся.
