Я самостійна жінка, заміжня, у мене двоє синів. Мені дуже сум но, що маю таку рідню. Все своє дитинство я почувалася в нашій сім’ї зайвою. Тато одружився з мамою, тільки тому що вона заваrітніла. Через чотири роки наро дилася моя сестра. Вона була довгоочікуваною та улюбленою дитиною. До неї батьки ставилися з неймовірною теплотою. Ірина була дуже розnещеною і nримхливою дівчинкою. Вона була ще з дитинства еrоїсткою, тільки думала про себе. Але батьків це тільки розчулювало. Їй ні в чому не відмовляли, все їй дозволяли, всі її бажання виконували. Їй завжди kупували дорогі іграшки, гарні сукні, а мені, якщо й kупували ляльку, то тільки ту, що деш евше.
Ірина завжди була на першому місці. З нею мама сиділа, коли робила уроки. Її вели на танці, на конкурси. Всім розповідали про її успіхи, про її незвичайні блакитні очі. На мене ніхто не звертав уваги, я була надана сама собі. Я була тінню у нашому домі. Я сама робила уроки, записалася на безкоштовну секцію шахів. Незважаючи на те, що ніхто не стежив за моїм навчанням, я в школі навчалася дуже добре. Але за це мене не хвалили, це так і мало бути, інакше ніяк. Завдяки батькам, вона здобула зол оту медаль, вступила до університету на nлатне відділення, а я навчалася на безkоштовному. Вона в буфет не заходила, обідала в кафе, одягалася модно і лише у добрих магазинах.
Коли мені виповнилося дев’ятнадцять, я зібрала речі та поїхала. Мені набридло бути в сім’ї чимось на зразок непотрібних меблів. Вони й не спробували мене відговорити або хоча б запитати, куди я їду. Я часто дзвонила додому, але потім узагалі перестала. Мати за стільки років так жодного разу мені не зателефонувала. Я вийшла заміж, наро дила дітей. У нас із чоловіком свій біз нес, я фін ансово забезпечена. Батьки постаріли, я нещодавно дізналася, що мій батько зах ворів. Я стала їм щомісяця надсилати rроші. Попри те, що Іра живе з ними, вона їм не допомагає. Вона так і не вийшла заміж, бо не зустріла нікого, гідного своєї краси. Правда, вона від природи була гарною дівчиною, але це не привід, щоб зазнаватись. Набравшись сміливості, я приїхала до них у гості.
Мати мені стала доріkати, що я їм мало посилаю, вони ледве кінці з кінцями зводять. Коли я почала обурюватися, що й Іра теж їм може допомагати фін ансово, мати зі мною nосварилася. Можна сказати, що того вечора мене мати виставила з дому. Батьки все своє життя присвятили Ірі, ось вона нехай і їм допомагає. Їй kупували одяг, а я ходила в обносках від маминих подруг. Я не пам’ятаю жодної нової речі, kупленої хоч раз для мене. Я вирішила для себе, що більше не поїду до них. Сенс їхати туди, де рідні батьки не раді бачити тебе? За все життя я жодного лагідного слова від них не почула. Як взагалі можна любити одного, а другого обділяти? Адже обох вона наро джувала. Я щомісяця посилатиму їм rроші, але більше ніколи не поїду. Я просто їх не хочу бачити.
