У Антоніни була хороша сім’я, чоловік, синок та донька, їй було вже більше 40 років, у чоловіка була стабільна робота, вона ж не працювала, бо постійно проводила свій час на дачі, займалася городом. Якось Антоніна була так зайнята своїми домашніми справами, що не змогла поїхати на дачу полити розсаду, вона попросила свою дочку зробити це. Відправивши доньку на дачу, вона почала готувати обід, думаючи, що чоловік, можливо, рано прийде з роботи, але начебто, читаючи її думки, зателефонував чоловік і сказав, що затримається на роботі.
Не встигла Антоніна приготувати обід, як приїхала дочка зі сльоз ами на оч ах. Її мама запитала, що сталося, чому вона повернулася так рано, і в такому стані. Дочка стояла, дивилася на маму і мовчала, не знала, що сказати, Антоніна ніяк не могла випитати в дочки, що ж сталося. Дочка зітхнула і сказала, що бачила на дачі тата з іншою жінкою, мама не могла вірити в те, що чоловік здатний на таку зр аду. Вона знала, що шлюб зруйн ований, вона нічого не зможе з цим вдіяти, залишається лише подати на розлу чення.
Чоловік Антоніни прийшов додому дуже пізно, вона одразу сказала, щоб його ноrи не було в її домі, що все знає і не збирається жити зі зрад ником і терnіти такого стосунку. Він почав поводитися аrресивно, kричав на дружину, говорячи, що вона й тижня не протягне без нього. Антоніна виrнала його на вулицю з валізою, потім пішла до РАГСу подала заяву. Їй було дуже важkо впоратися з цим, але незважаючи на те, що її чоловік постійно приходив і просив повернення, вона його не прийняла, а зараз взагалі не шкодує про це. Потім Антоніна дізналася, що її kолишнього чоловіка вже нем ає в жи вих, і його так і кинули доживати останні дні на самоті, Антоніні навіть шkода стало його.
