Я працюю в пологовому будинку медсестрою. В черговий день виписки я принесла дитину Насті, щоб та могла виписатися. Коли вона подивилася на дитину, спочатку нічого не сказала, просто мовчки почала роздягати його. Мені було незрозуміло, що вона робить. Коли дівчина роздягла дитину, зняла памперс, побачила, що це не хлопчик, а дівчинка. Я випадково переплутала дітей, і привезла ту дівчинку, яку кинула мати — і її в той же день повинні були забрати в дитбудинок. Настя не кричала і не істерила; просто сказала, що це не її дитина. Вона ж наро дила хлопчика. Я не знала про це. Тоді не розуміла, що відбувається. Викликала головлікаря. Він вибачився, і сказав мені, в чому справа. Ми швидко принесли її сина. Але цим історія не закінчилася.
Виявляється, Настя з того дня не могла забути очі цієї дівчинки. За її словами, у неї були незвичайні блакитні очі, вони були схожі на океан. І її дуже турбувала історія цієї дівчинки. Після виписки, вже вдома, Настя розповіла про це чоловікові. Вони вирішили удочерити дитину. Чоловік був теж радий, тільки потрібно було поміняти коляску. Адже потрібна була вже двомісна. Настя після вже прийшла в пологовий будинок подякувати мені. Питання з документами завершилися день тому — і вона відразу ж прибігла до мене. Коли розповіла все, я була безмірно рада за дівчинку. Адже у неї тепер будуть такі хороші батьки. Ми ж бачимо сотні випадків, коли мати народжує, потім кидає. Не кожній дитині дається шанс відразу потрапити в хорошу сім’ю.
