В той день Свєта дізналася, що ніколи не зможе мати дітей. А її чоловік, Степан, дуже хотів свою дитину. Вона йшла додому, але стримувати сльози не виходило. Зупинилася, присіла на лавочку і заnлакала. З нізвідки з’явилася одна старенька і присіла поруч. — Що сталося, дівчино? — Дізналася результати обсте жень. Ми не зможемо мати дітей, а чоловік так хоче. Що мені робити? — Не nлач, доню. Це хіба проблема. У цьому столітті є інші способи, а також, можна уси новити дитину. Світлана опустила голову. Вона знала, що чоловік не захоче брати чужу дитину. Коли вона підняла голову, бабусі не було поруч. Вона кудись зникла. — Що сталося, серденько? Що сказали ліkарі? — поспішив уточнити чоловік, коли дружина повернулася додому.
— Стьоп, у нас не може бути дітей, вибач. Степан не очікував такої новини. Він не знав, що робити, хотів запропонувати дружині пройти обсте ження знову, але вона перебила його. — А може ми уси новимо дитини? Мені по дорозі додому порадила… — Ні, я мріяв про свою. Чужу не хочу. Світлані було сумно, але вона не ображалася на чоловіка, адже розуміла його. Увечері Степан прийшов до дружини. — Я згоден. Давай спробуємо, раз іншого виходу немає. Світлана була на сьомому небі від щастя. Вони на наступний день вирушили в дитбу динок і почали процес уси новлення. У перший же день їм посміхнулася одна маленька дівчинка, з великими блакитними очима. Світлана дуже полюбила її.
Після довгих юридичних процедур подружжю дозволили спілкуватися з нею. Її звали Тетяною. Через деякий час Таню відпустили на вихідні в прийомну сім’ю. Світлана сильно прив’язалася до дівчинки. А ось Степан ні. Він не міг змиритися з думкою стати батьком для чужої дитини. Коли подружжю дозволили уси новити дитину, Степан дав свою згоду. Але, через півроку, він повідомив дружині, що це не те, чого він хотів. — Вибач, Світлано. Думка, що я не зможу мати свою дитину вби ває мене. Поки ми молоді, я хочу розлу чення. Я знайду собі дружину, яка народить мені дитину, а ти чоловіка. — Гаразд, давай, — Світлана навіть не стала сnеречатися. Вона добре бачила, що Степан не любить дочку.
Поступово Таня ставала все тепліше і тепліше. Вона вперше показала ознаки кохання до Світлани. Але періодично згадувала про рідну матір. Незабаром трапилася біда, у Свєти виявили хво робу, сказали, що їй залишилося жити недовго. Світлана розуміла, що повертати Таню назад в дитбу динок не можна. Вона сильно постаралася і знайшла маму Тані. Жінка втратила доньку чере те, що жила в поrаних умовах, а після удочеріння зовсім втратила доньку. — Мамо, я знала, що ти знайдеш мене, — Таня з криками кинулася в обійми матері. Світлана зрозуміла, що вона в надійних руках. Вирішила в останній раз піти на обстеження. — Знаєте, таке вперше в моїй практиці. Вашому життю нічого не загрожує. Просто потрібна одна невелика оnерація.
