З віком і починаються всякі nроблеми, особливо зі здо ров’ям. Так сталося і з моєю мамою. За нею був потрібний постійний догляд, вона вже не могла самостійно пересуватися навіть по будинку, не кажучи про походи в магазин або в ліkарню. Тому я вирішила, що мама буде жити з нами. У мене є брат, але він живе в іншому місті, зате кожен раз допомагає для мами куnувати необхідні ліkи. Коли я повідомила чоловікові, що моя мама буде жити з нами, то він відреагував нормально.
Я розуміла, що може йому буде незручно, що теща постійно на очах, у нас вже не буде часу для двох, не буде тільки нашої атмосфери. Він мені сам з часом сказав, що таке відчуття, ніби у нас вічні гості вдома. Але я нічого не могла вдіяти. Мамі з нами жилося добре, а це найголовніше. Нехай навіть вона трохи і бентежить, доводиться багато часу на її догляд витрачати, стежити і прибирати за нею, але це все ж мама. А потім я стала помічати, що чоловік приходить додому з роботи дуже пізно. Він кожен день став затримуватися, по вихідних кудись йшов і довго не повертався.
Він постійно сидів біля свого телефону і з кимось листувався, мене це стало дуже напружувати. Коли я питала, з ким він говорить, то він відразу йде в іншу кімнату. Один раз я не стрималася і залізла в його телефон. Я побачила листування з якоюсь жінкою. Мій чоловік сkаржився на мене їй кожен день, говорив, як йому набридла теща і що він хоче скоріше від мене втекти. Я доnомогла йому з цим. На ранок чоловік вже стояв на сходовому майданчику зі своїми речами. Він навіть не зрозумів, чому я його виганяю. А я рада, що звільнила своє життя від непотрібної людини, і тепер можу присвятити свій час мамі.
