— Куди ти пішла? Сядь на місце! — гаркнув батько. Дівчинка опустила погляд і похмуро поплелася назад, сіла на ліжко. Їй дуже хотілося пограти з Валею та Катею, але тато не дозволяв. Вона дівчинкам дуже заздрила, вони лежали в палаті без батьків і могли робити все, що їм заманеться. А їй майже нічого не можна було, тато на все лаявся. Вона сподівалася, що йому не дозволять з нею в ліkарні лежати, але він зміг вмовити ме дсестру. І тепер вона не могла ні кроку зробити спокійно, боя лася його роздратувати. Увечері дівчата разом вирушили на процедури, а тато залишився у палаті. Соня тішилася, що хоч трохи часу залишиться без суворого погляду батька. Валя її тримала за руку і раптом задумливо запитала: -А Чому тато тебе лає?
Соня розгублено відвела погляд. -Він просто хоче, щоб я слухалася. Насправді Соня була певна, що тато її не любить. -А Де Твоя мама? — Запитала Катя. -Вона нас покинула … -Як це? Дівчата незрозуміло переглянулися. -Вона пішла до іншої сім’ї, у неї тепер інші діти. Тато сердиться на неї, не любить, коли я її згадую. -А Ти за нею су муєш? -Дуже. Валі та Каті стало дуже шkода Соні. У них у сім’ях не було nроблем, вони навіть не уявляли як це Соні. А в палаті батько розмовляв зі своєю мамою і сkаржився на Соню: — Вона неслухняна, веде себе зовсім як Аліса! Вся у матір! Невже з нею треба бути суворішим? Вона мене зовсім не любить. Марія Петрівна приголомшено мовчала, а потім каже:
— Ігоре, вона зовсім не схожа на Алісу. Соня хороша дитина, а ти проектуєш на неї образ матері. Не можна так. Дівчинка тебе дуже любить. Вона дзвонила мені минулого тижня і казала, що дуже любить тебе, але ти постійно нею незадоволений. Вона боїться, що ти теж кинеш її, як мама, бо вона «поrана дочка». Не треба дитину ламати. Ти єдина рідна для неї людина. Коли ти востаннє казав, що любиш її? А обіймав коли? Вона ж зовсім маленька, їй потрібна ласка! Ігор завмер. Він і сам не пам’ятав, коли востаннє говорив Соні щось добре. Йому раптом стало дуже со ромно. Коли Соня повернулася до палати, батько її міцно обійняв. Дівчинка здивувалася. -Доченько, я тебе дуже люблю. На очі Соні виступили сльози. -І Ти мене не кинеш? -Ніколи! Соня обвила його шию руками і притулилася до щетинистої щоки.
