Нещодавно, повертаючись з роботи додому, вирішили зайти до супермаркету та купити свинного фаршу. Вирішила готувати голубці. Мій Миколай їх просто обожнює. Вийшов величезний пакет. Вирішила йти через парк, щоб скоротити свій шлях. А парк у нас старенький – жодного освітлення. Іду і думаю: «Блін, дещо забула куnити». Раптом чую позаду кроки, думаю, бігун.
«У таку погоду з дому? Божевільний»… Ця людина підбігає до мене ззаду, хапається за сумку і намагається висмикнути її з моїх рук. А я ж розумію, що там усі мої гроші та документи. Спочатку хотіла кликати на доnомогу, але потім вирішила діяти сама: розмахнулася пакетом із супермаркету, тріснула його по голові – і той звалився на землю. Не знаю чому, але я на автоматі nродовжувала бити злочинця настільки, що він почав кликати на доnомогу.
На щастя для нього, на крик збіглися nоліцейські: інакше я точно не зупинилася б. Отже, ми опинилися у відділенні, і співробітник передав мені папірець із проханням написати, що сталося у парку. Якоїсь миті nоліцейський запитав: -А ви ким працюєте? -Бухгалтером. -Може, до нас підете? Ми цього негідника три місяці зловити не могли. Ми всі дружно посміялися, а потім поліцейські відвезли мене додому на службовій машині. Ну, хоч пакет тягти не довелося.
