Я, після школи, поїхала в місто вчитися. Закінчила університет, знайшла роботу, вийшла заміж. Під час навчання до батьків їздила часто, після появи дітей рідко, в основному зідзвонювалися. Моя молодша сестра, Інга, після школи закінчила заочно коледж, вивчилася на бухгалтера. Вийшла заміж, дітей наро дити у них не вийшло, і вона, розлу чившись з чоловіком, повернулася жити з батьками. Наші батьки пішли один за іншим. Сорок два роки разом прожили і разом, з різницею в два місяці пішли. Звичайно, і на церемонії прощання з татом, і на церемонії прощання з мамою вся моя сім’я була присутня. Але ніякої розмови про розподіл майна не було.
Нам було не до того. На душі rірко, рідний дім, незважаючи на те, що там живе сестра, особисто для мене спорожнів… Минуло півроку. Настала пора вступати в спадок. Інга подзвонила і сказала, що мені необхідно поїхати на батьківщину, щоб оформити і поділити спадщину. Але я сказала, що ділити рідну домівку не збираюся. Нехай він весь дістається сестрі… З тієї розмови минув рік. Нещодавно зустріла однокласницю сестри. Розговоритися. — А твоя сестричка нормально так піднялася, — каже вона мені. — В сенсі? — Ти що, у неї на новосілля не була? — На якому ще новосілля?
— Я не розумію, про що мова. — Але ж Інга, сестра твоя, квартиру в центрі міста купила, і машину. Я йшла додому і думала «звідки квартира? Звідки машина? На які кошти вони придбані?». Прийшовши додому, подзвонила подрузі. Попросила дізнатися про рахунки моїх батьків. Хоча це було незаконно, але подруга пообіцяла дізнатися. — Був рахунок. На ім’я твоєї матері. Два з половиною мільйони, — просвітила мене подруга. Ну сестричка! Ну жучара! І адже ні слова про рахунки мені не сказала! Я відмовилася від частки будинку на користь сестри, а вона і гроші привласнила! І що мені тепер робити? Якось можна їх повернути?
