Мої батьки завжди покладали великі надії на мене. Я вчилася на відмінно, тому мама думала, що попереду мене чекає блискуча кар’єра. Закінчивши школу, я вступила на психолога. Мама була в розпачі. Вона спробувала мене переконати в плані професії, але у неї не вийшло. Тоді мама сподівалася, що я хоча б багатенького чоловіка знайду… ну… це як дивитися. На моє 25-річчя батьки подарували мені стареньку машину – на що їм грошей вистачило. Я була дуже рада, адже машина свою головну функцію виконувала на відмінно. Одного разу я поверталася додому після практики і прямо посередині дороги машина заглохла. Як би я не намагалася, вона не заводилася. Раптом радом зі мною зупинилася машина, з неї вийшов знайомий чоловік.
Це був Максим, друг мого двоюрідного брата, якого я часто бачила з ним в дитинстві. Максим відвіз мене додому. По дорозі я дізналася, що він батько-одинак, у нього 2 дітей, дружина залишила їх з батьком і пішла. Якось вийшло, що ми з Максимом почали бачитися досить часто. Нам було шалено цікаво один з одним, хоч він і був старший за мене на 13 років. Наше місто відносно маленький, в ньому складно зберігати секрети; все рано чи пізно спливає. Одного разу я повернулася додому, а мама плаче: — Я від тебе такого не очікувала. Як ти могла? Не для того ми тебе виростили!
Він же старий для тебе, одумайся! Тоді я подзвонила Максу, все Йому розповіла, він сказав, що якщо я хочу, він може заїхати за мною. Після цього я відразу зібрала свої речі і вийшла з дому. Мама вслід кричала, щоб я більше не поверталася, що у неї більше немає дочки. З тих пір минуло кілька років. У мене вже є син від Максима, а дівчатка мене називають мамою. Знаєте, я з ним щаслива! Нещодавно мама захво ріла. Максим сам запропонував до неї поїхати. Увійшовши в будинок, я побачила маму з блідим обличчям. Як тільки я до неї підійшла, у неї потекли сльо зи. Вона почала просити вибачення за свою поведінку і слова, попросила привезти до неї дітей (не тільки сина) І сказала, що помилялася кілька років тому. лет назад.
