Віталій давно мріяв показати своїй родині рідне село, де він виріс, де минули найкращі, безтурботні роки його життя. Він народився у мальовничому куточку нашої країни. Село перебувала далеко від цивілізації, але було оточено незайманою природою. Ще будучи дитиною, він гуляв в окрузі і розглядав небачені красоти. Це потім життя і фінансова скрута змусила перебратися в місто. В принципі, Віталій про це не шкодував, адже завдяки переїзду він зустрів кохання всього свого життя. Він як побачив Оксану, так відразу зрозумів, що вона йому долею призначена. Багато праці потрібно, щоб добитися уваги такої красуні, але це того варте. Зараз у них в шлюбі двоє чудових малюків підростають. Батьків не ста ло три роки тому. У спадок Віталій отримав батьківський будинок.
Будинок був добротний, двоповерховий. Багато теплих спогадів було пов’язано з цими стінами. Встав Віталій рано. Він взагалі не міг тут довго спати, сам не розумів чому, так з самого дитинства було. Всі домашні ще спали. Він взяв з собою пляшку води і вирішив прогулятися. Ходив по окрузі години дві, в голові багато красивих місць примітив, які має обов’язково показати синові. Коли повернулся, діти вже прокинулися. Донька кинулася до нього в обійми. -Тату, мені можна тобі дещо сказати? -Що? -Нахилися. Коли Віталій нахилився, дівчинка квапливо зашепотіла йому на вушко: -Мама з дядьком Михайлом спить. Віталій розгубився, поспішно пішов в подружню спальню. Там дружина лежала в обнімку з великим плюшевим ведмедем. А це ж він його назвав у дитинстві «дядько Михайло».
