Коли я була на восьмому місяці ваrітності, сестра мого чоловіка раптово вирішила відвідати нас кілька тижнів. Спочатку я не була впевнена, як реагувати, особливо з огляду на те, що моя ваrітність наближалася до фіналу. Чоловік сказав мені, що треба нагодувати її, приготувати їй каву та випрати її речі. Я була зла, і думала, що було нечесно nросити мене робити все це, доки я в такому становищі. Мій чоловік приготував їй каву, потім пішов на роботу, а я спробувала подрімати. Однак незабаром зателефонував мій чоловік і сказав, що його сестрі треба відпочити, і що я маю застелити їй ліжко.
Через кілька хвилин зателефонувала моя свекруха, щоб повідомити мене про обмеження в харчуванні моєї невістки. Мій гнів посилився, коли я побачила, що моя невістка палить у мене на кухні, знаючи, що це шкідливо для ваrітних жінок. Від мене чекали, що я готуватиму для неї, прати її речі і навіть показувати їй місто — як принцесі. Я вирішила, що більше не в змозі терпіти її наха бство. Я повідомила її та свого чоловіка, що їй потрібно знайти інше місце для проживання. Хоча вона і свекруха якийсь час сердилися на мене, я не пошкодувала про своє рішення. Я не могла допустити, щоб зі мною поводилися як із прислугою у моєму ж власному будинку, особливо під час ваrітності.
