Катерина була приголомшена несподіваним зізнанням Михайла. Вона промивала гречку, коли він увійшов до кухні з похмурим виразом обличчя і оголосив, що йде до іншої жінки. Її руки завмерли у повітрі, коли вона повільно підняла на нього очі. Вона зберігала спокій, не показуючи сліз, і спитала, хто ця інша жінка. Михайло пояснив, що це медсестра із санаторію, який він відвідував навесні. Катерина не стала лаятись чи nлакати, а просто сказала, щоб він збирав свої речі і йшов. Михайло пішов із дому з важким серцем, а Катерина нарешті дозволила собі заnлакати.
Вона розмірковувала про їхнє спільне життя, про те, як вони виростили двох дочок і яке життя збудували. Вона запитувала себе, чи не її ви на в тому, що Михайло захопився молодшою жінкою, розуміючи, що з роками вони віддалилися один від одного. Незабаром сільські плітки дійшли до їхніх дочок, Ніни та Наталії, які кинулися до матері, вражені новиною. Катерина підтвердила правду про відхід батька, але попросила дочок не засуджувати його. Дівчатка послухали матір та продовжували підтримувати стосунки з батьком.
У наступні місяці Михайло зрозумів, що дуже сумує за Катериною та своєю родиною. Він зателефонував своїй колишній, благаючи дозволити йому повернутися, але вона відмовила йому, сказавши, що у кожного з них тепер своє життя. Він підтримував зв’язок з доньками та онуками, але цього було недостатньо. Зрештою Михайло залишив свою молоду дружину Анжеліку і повернувся в рідні краї, сподіваючись знову бути поряд з Катериною. Приїхавши пізно ввечері, він постукав у двері старого будинку, але відповіді не отримав.
Змучений, він заснув на ганку. Наступного ранку Катерина виявила його там, спочатку подумавши, що він не дихає. Переповнена емоціями, вона вила яла його, як тільки він прийшов до тями, за те, що він не зайшов у будинок. Михайло благав її про прощення, і вона нарешті здалася. З того дня їхній шлюб став ще міцнішим, оскільки вони обоє розуміли біль втрати коханої людини. Михайло часто нагадував собі та Катерині, що вони повинні берегти та захищати те, що в них є.
