Зараз я вже успішна заміжня жінка, виховую двох дітей, але ось дитинство у мене викликає сумні спогади. Мама одружилася з батьком через те, що була вагітна мною. Через кілька років вона народила ще одну доньку — Таню, яка, на відміну від мене, була довгоочікуваною і бажаною. Ось до Тані батьки ставилися тепло, дарували їй всю свою любов, а я в цей час відчувала себе самотньою і нікому не потрібною. Чим доросліша я ставала, тим більше розуміла, що батьки люблять Таню, а на мене їм просто байдуже. Весь свій вільний час вони проводили з сестрою — водили її на секції, робили разом уроки… Уже в дорослому віці все родичі захоплювалися лише Танею — вона дуже красива дівчина, закінчила школу на золоту медаль, надійшла до престижного університету.
Батьки купували їм стильні речі, а мені давали кошти в тому випадку, якщо не витрачали все на Таню. Переїхала я від батьків в двадцять років в інше місто, адже така несправедливість лише дратувала. Орендувала квартиру і пішла на роботу. Мати дзвонила мені раз в тиждень, щоб переконатися чи все гаразд, а потім розповідала про свою улюблену Тані. На цьому я переважно припиняла нашу розмову. Згодом я познайомилася з чоловіком і ми одружилися. На той період я вже практично не спілкувалася з батьками, вони ображалися на мене з-за того, що я не хотіла слухати постійні вихваляння успіхів сестри. Минуло кілька років, я вже сама виховую двох синів. Бабуся привітала мене з народженням сина, запрошувала я їх на день народження онуків, але сім’я так і не з’явилася.
Зараз з чоловіком і наші справи пішли в гору, діти ходять в садочок, а ми разом займаємося власним бізнесом. Придбали простору квартиру, а стару здаємо в оренду. І чоловік, і я маємо власні машини, на море їдемо за кордон — і коли про це дізналася мати, то відразу з’явилася в моєму житті.Як виявилося, батько захворів і йому потрібні були кошти. Звичайно, я стала допомагати з лікуванням. Сестра Таня заміж так і не вийшла — не знайшла гідного чоловіка. Коли я приїхала в черговий раз в село, то мама стала мене дорікати в тому, що я недостатньо їм допомагаю. А я сказала, що Таня теж їхня дочка і вона повинна доглядати за батьками нарівні зі мною. Мати тоді мене просто обкрадала, що мене дуже образило. Я не розумію, чому повинна їх усіх тягнути,
ще й Тані допомагати, адже вона, бідненька, не може знайти хорошу роботу, а за кілька тисяч працювати не піде. Я з двадцяти років забезпечувала себе сама, мені батьки не дали ні житла, ні доброї освіти, на все змушена заробляти сама. Всі ці роки їм було байдуже, де я, з ким я, навіть онуків не хотіли бачили. У мене дуже багато образ на сім’ю і вважаю, що вони повинні вибачитися переді мною. Я більше в село не поїду, лікування батька взяла на себе, самостійно купую препарати, оплачую процедури, а ось на свої розваги нехай Таня сама заробляє. Я ж навіть не впевнена, куди вони поділи ті гроші, що я раніше передавала, не думаю, що нова норкова шуба у сестри з’явилася з маминої зарплати.Чи варто головній героїні пробачити сім’ю? Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
