Я навчаюсь у столичному університеті, приїжджаю до батьків раз на місяць. Мої батьки, заможні люди, забезпечували і забезпечують мене всім, що я забажаю… Місяць тому ми всі святкували фарфорове весілля моїх батьків. Було багато гостей, усі вітали тата і маму, бажали їм і надалі жити у коханні та злагоді. Три дні тому я знову приїхала до батьків. Мама мене обійняла і міцно поцілувала. Тато обмежився лише легким погладжуванням по голові. – А що з татом? – Запитала я у мами, коли він пішов. – Не зважай, він дуже зайнятий. Завал на роботі, – сказала мама.
Наступного дня я вирішила потішити тата. Напекла котлеток, які він так любив, і вирішила віднести їх на обід. Секретарка не хотіла мене пускати до кабінету до батька. Мовляв, має співбесіду. Але я прорвалась. Лоток із котлетами випав у мене з рук, коли я побачила батька з якоюсь дівчиною. Те, чим займалися вони… Я вибігла з кабінету. Довго, зі сльо зами на очах, блукала містом… Коли прийшла додому, мами не було. А батько сидів на кухні, чекав на мене. – Нам треба поговорити, – сказав він. Я сіла на стілець. – Я не виправдовуватимусь перед тобою, – почав він. – Ця дівчина, її звати Тамара… Я її кохаю!
– А маму чому обма нюєш? Чому не підеш від неї?! – Тому що сімдесят акцій моєї компанії я записав на її ім’я. Фактично вони мої, але юридично належать твоїй мамі. – То ти не розлу чаєшся через гроші? – Ми з нею вже давно чужі люди. Навіть спимо у різних спальнях. Гадаю, вона все знає. Принаймні підозрює… Ти зви нувачуєш мене в меркантильності, а сама?.. Адже якщо ти розкажеш мамі про побачене, ти сильно засмутиш її. І мене також. А я, коли засму чуся, позбавлю тебе грошей. Ти готова позбутися моїх грошей заради “правди”? Не знаю, чи готова розповісти мамі правду і розплатитися за це злиднями?
