Цього року мені тільки має виповнитись 19 років, але в такому віці я вже маю сина. Моєму синочку півтора роки. Його біологічний батько не знає про існування дитини я так вважала за потрібне. Дізнавшись про свою ваrітність, я прийняла рішення і для цього швидко пішла з роботи. Я уникала зустрічей із батьком моєї дитини. Мені було складно і я дуже довго розмірковувала над тим, чи правильне рішення я ухвалила. Однак мене очищали думки, що якщо він дізнається про існування сина, він може виkрасти мого малюка. Микита – батько мого сина, з багатої сім’ї,
а я – проста дівчина, у мене немає нічого і батьків у мене теж немає, бо я з дитбу динку. Я дівчинка, яку нема кому захистити. Через довгий час, у моєму особистому житті відбулися зміни, у мене почалися стосунки з чоловіком. Він дуже простий, звичайнісінький робітник на виробництві, займається зварюванням. Нещодавно я почала помічати, що мене постійно нудить, зробила тест і дізналася, що ваrітна. Хоча я знаю, що ми не можемо собі дозволити 2 дитини, фінанси взагалі не дозволяють, але я все одно хочу цю дитину.
Але мене відвідують думки, що мій чоловік дізнавшись про цю новину, просто зникне з мого життя. І як я справлятимуся з двома дітьми сама, я ж не працюю, і як мені знайти роботу, щоб забезпечити маленьку дитину. А як же декретна відпустка? Я також не можу вирішити, чи позбутися мені дитини. Хоча для мене це вважається rріхом, але хіба не гірше приректи дітей до голодного життя, чи буде вдячний мій син чи дочка в майбутньому за збереження його життя? Я розгублена, що робити. Я зму чена своїм розумом, думки з’їдають мене зсередини. Іноді мені здається, що виходу не
