Ліза їхала поїздом додому з обласного центру, а її обличчям текли сльози. Вона не помічала села і станцій, що миготіли за вікном вогнів. Час від часу вона діставала з сумочки аркуш паперу, перечитувала його і, здавалося, не вірила тим рядкам, які траплялися їй на очі. Люди один за одним виходили з вагона. Перед Лізою довгий час нікого не було, тому вона більше не могла стримувати сліз і плакала, витираючи їх хусткою. Ліза була спустошена, коли подумала про надію, дану їй на народження дітей, і про той факт, що її випадок виявився безнадійним. Їй здавалося, що всі брешуть, починаючи з бабусі-ворожки, яка колись дала їй надію, і закінчуючи лікарями, які впевнено сказали, що вона ніколи не зможе мати дітей.
Ліза згадувала своїй сусідці, яка мала п’ятеро дітей, і не могла зрозуміти, чому доля була така недобра до неї. Раптом поряд з нею сіла жінка похилого віку і запитала, чи не може вона сісти ближче до виходу, бо в неї була важка сумка. Ліза запропонувала допомогти їй із сумкою, і кілька хвилин вони їхали мовчки. Літня жінка помітила, що Ліза плаче і захотіла поговорити з нею. Вислухавши історію дівчини, жінка розповіла, що має намір побачити свою дочку, а також зізналася, що втратила трьох дітей до народження, перш ніж у віці сорока років була благословенна дочкою. Насамкінець вона закликала Лізу ніколи не втрачати надію і вірити в те, що все відбувається з якоїсь причини.
Коли оголосили станцію, Ліза допомогла літній жінці з сумками та попрощалася перед зустріччю зі своїм чоловіком Сергієм. Через два роки вони вдочерили дівчинку на ім’я Настя, а через чотири роки Ліза і Настя якось повернулися додому і з жахом виявили, що Сергій покинув їх заради іншої жінки, яка чекала від нього дитини. Сергій платив аліменти і спочатку приїжджав відвідати Настю, але поступово перестав. Але в ці важкі моменти колишня свекруха завжди була поруч із Лізою та Настею. Ще через кілька років Ліза закохалася в чоловіка на ім’я Микола і вийшла за нього заміж. Вона була незабаром здивована, дізнавшись, що вагітна – і народила дочку, яку назвала Катею, на честь тієї літньої жінки, яку вона багато років тому зустріла у поїзді.
