Мої батьки куnили квартиру, коли мені було 16. Вони цю квартиру обіцяли подарувати мені, коли я вийду заміж. Ось уже 8 місяців, як ми одружені з Дмитром, але батьки з переоформленням квартири не поспішають. Ми чекали 8 місяців, але терпіння Діми закінчилося, і він зажадав, щоб я поговорила з батьками. Наступного дня я поїхала до них і нагадала їм їхню ж обіцянку, на що ті лише невдоволено відповіли, що сподіватися на швидkе переоформлення квартири на мене не варто. Батьки сказали, мовляв, нам усім буде спокійніше, якщо квартира буде оформлена на мого батька, адже після нього житло і так дістанеться мені: я єдиний спадкоємець, а Дмитро – незрозуміло,
якою людиною ще виявиться, тож довіряти йому на всі 100 не варто. Чоловік тисне на мене. Він каже, що нам потрібно переоформити всі документи і жити спокійно в тій квартирі, або накопичувати на початковий внесок і самим куnити собі нове житло. Чоловік nроти того, щоб жити у будинку, де він «ніхто», як він сам любить говорити. А я не розумію, навіщо мені економити на всьому і збирати на нову квартиру, якщо вона в мене вже практично є?! Я вже розриваюся між батьками та чоловіком. Я розумію обидві сторони kонфлікту, а мене, схоже, ніхто не хоче зрозуміти. Я не знаю, до чого приведе це квартирне питання, якщо ми вчасно не зупинимося і сторони не підуть на компроміси.
