Дружина мала вийти з лkарні ще годину тому, але її все не було. Сьогодні довгоочікуваний день виписки, коли нарешті я зможу забрати Олену з нашою дитиною додому. Я був дуже радий, для нас дитина була дуже бажаною і довгоочікуваною. Ми майже рік намагалися завести дітей, але у нас не виходило, а потім сталося диво. Олена наро дила здо рову та прекрасну дівчинку. Я почав набирати номер дружини, але вона не відповідала. Тоді я встав і пішов у палату. Наблизившись до відділення, я почув гучні звуки.
Я одразу впізнав голос дружини та прискорив крок. Там Олена вже лаялася з ме дсестрою: — Ви розумієте, що я не дурна?! – кричала моя дружина, – я що свою дитину дізнатися не можу на вашу думку? Це точно не моя дитина, ви помилилися. Покличте головного ліkаря! Побачивши мене, Олена пояснила, що наша дитина наро дилася без волосся і з іншим обличчям, а тепер її забрали і принесли іншу дитину.
Я не розумів, як така плутанина взагалі могла статися. Незабаром прийшов головлікар, який приймав nологи, після огляду дитини взагалі виявилося, що це хлопчик. Незабаром перед моєю дружиною перепросили, ме дсестра переплутала хлопчика, який мав потрапити до дитячого будинkу з нашою донькою. Незабаром нам дитину повернули. Ми з дружиною мимоволі почали думати про того хлопчика, від якого відмовилася мати. Добре обговоривши ситуацію, ми вирішили, що заберемо малюка до себе. Так і вийшло, що дружина наро дила одну дитину, але повернулися додому ми з двома.
