Олександр по xовав свою дружину. Люба по мepла від серцевого нaпаду. Довго оплакував її, додому повернутися не міг. Бо тепер квартира перейшла до її сина, а спільних дітей із Любою так і не з’явилося. Довелося Олександру повернутися до свого села, до будинку своїх батьків, якщо він ще не розвалився від старості. Олександру було 60 років. Починати нове життя йому не хотілося. Минуле тримало його, ще й поганий сон наснився.
Наче стоїть він у під’їзді перед колишньою квартирою, а Люба каже йому: -Що ти тут забув? У тебе ще справ купа, йди! Та ще й так грізно сказала. Ніколи Люба за життя не розмовляла так із чоловіком. Олександр приїхав у село, за два дні привів свій будинок у порядок. Якось вирушив у магазин, бачить, біля ганку сидить хлопчик. Скучився весь, з різними кросівками повністю в багнюці, як і штани, ще й порвані. Сам хлопчик замурзаний, років 8-и. -А Ти тут що сидиш? – Запитав Олександр. -Так мама посварила мене, я образився і пішов з дому.
Жаль стало хлопчика, Олександр його привів додому. Нагодував кашею, напоїв молоком. Хлопчик подякував, і довелося йому повертатися додому, вже темніло. Другого дня Олександр знайшов хлопчика під своїми дверима, але це було не дивно. Хлопчина спав під килимком. Олександр узяв хлопчика на руки та переніс на диван. Той навіть не прокинувся, так заснув. Коли хлопчик прокинувся, то представився Павлом. Відмив Олександр Павла, одяг виправ, а сам пішов до своєї сестри на розмову. -Так такі безпритульники не новина.
Багато таких. А цей Павлуша, він син однієї алkоголічки. Мати його спилася після см еpті чоловіка, за сином зовсім не стежить. Олександр подався до цієї матері, щоб розібратися. Але побачив жаxливу картину. Напів-синя жінка в багнюці лежала і готова була продати свого сина за пляшку горілки. Так Олександр і отримав усі документи на хлопчика, а коли повернувся, то здивувався.
Павлик домивав його машину, вдома було чисто; мабуть, хлопчик сам помив увесь посуд та підлогу. -Я буду тобі у всьому допомагати, ти тільки не виганяй мене, дядько Сашко. -Та можеш і папкою називати, – весело відповів Олександр. За місяць усі документи на хлопчика були офіційно оформлені. Ось до чого був той сон від поkйної дружини, ось яка справа чекала на Олександра.
