Коли я вже вдруге побачила ко лишню дружину чоловіка в нашому домі, вирішила поговорити із чоловіком. Але його відповідь мене приголомшила

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

З нами мешкає дочка чоловіка від першого шлюбу. Чоловік досяг через суд, щоб півмісяця вона жила з нами. Тепер половину місяця вона з нами проводить, а другу половину з матір’ю. Чоловік дуже любить свою дочку, душі в ній не чує, всі її капризи виконує. Я не проти, навпаки, я його у всьому підтримую. У мене з нею теж добрі стосун ки, вона гарна дівчинка. Я дізналася, що чекаю на дитину і дуже рада, що у моєї дитини такий дбайливий батько. Адже багато батьків після роз лучення навіть алі менти не хочуть nлатити. У нас все чудово, якщо б не одне, але.

Вже вкотре, повертаючись додому після роботи, я застаю вдома його ко лишню дружину. Вперше вона мене проігнорувала, просто не привіталася і не попрощалася. Вдруге щось під ніс пробубнила, і цілу годину сиділа у нас на кухні. Я була змушена сидіти в кімнаті і не змогла навіть приготувати вечерю. Неприємно бачити її у себе вдома, тим більше вона поводиться в моєму будинку як господиня. Я з нею ніколи не спілкувалася, коли вона забирає дочку, чоловік сам її відводить до неї. Багато болю вона завдала йому, вона не хороша людина.

Чоловік також намагається з нею не спілкуватися. Я поговорила про це з чоловіком, він вислухав, знизав плечима, сказав, що справді ситуація неприємна, але він не збирається нікому нічого забороняти. Половину місяця дочка в неї, і якщо вона дуже вже хоче з нею ще поспілкуватися, може зі школи забирати, сходить з нею куди-небудь. Адже необов’язково сидіти у нас вдома? Я сама не хочу з нею розмовляти, із десятирічною дитиною теж неправильно про це говорити. Не хочу кривдити дівчинку і грати роль злої мачухи. Але мені неприємна присутність цієї жінки в моєму домі, а в моєму становищі хвилю ватися не можна. З чоловіком знову поговорила, він просто не хоче зв’язуватися з нею. А як мені бути? Я не зобов’язана терпіти її в моєму будинку