Марина смажила котлети, коли задзвонив телефон. Жінка швидко витерла руки об фартух і підняла слухавку. Вона дуже здивувалася, почувши знайомий голос. Зі Світланою вони не розмовляли вже кілька років, відколи у тієї народилися діти, у неї зовсім не залишилося часу на подруг. -Ого, Світлано, привіт! Невже в тебе таки знайшлася вільна хвилина для старих друзів? – Усміхнулася Маша. -Так, знайшлася, ну як ти? Після обміну стандартними люб’язностями, Світлана каже: -Я не випадково вирішила тобі подзвонити … Є щось, про що я, як хороша подруга зобов’язана тобі розповісти. -Давай, – Марина відразу напружилася. -Твій чоловік тобі зра джує! Він щовихідних відвідує мою сусідку знизу, на ніч залишається. Я його бачила багато разів. Щоправда, він чомусь мене не впізнав.
-На кожних вихідних? Але цими вихідними, в сенсі минулими, він був з нами! Ми з дітьми до моєї мами поїхали, – здивувалася Марина. -Але я бачила його минулої суботи! Він Ірі квіти приніс. -Маячня якась. -Це точно твій чоловік! Маша вирішила перевірити слова подруги. Після роботи у суботу вирушила у гості до Світлани. Після шостої години вони вже сиділи біля вікна і спостерігали. Рівно о сьомій підійшов до під’їзду Віктор. Щоправда, він був у якійсь іншій куртці. Вона набрала його номер із тремтячими пальцями, але в трубці пролунали лише гудки. Тоді з ла Марина спустилася на поверх нижче, щоб упіймати kоханців. Віктор уже стояв біля дверей. -Ах ти, цап неща сний! – Кричала вона і би ла його сумкою.
Чоловік здивовано витріщився. -Жінка, з вами все добре? -Яка я тобі жінка! У цей момент зателефонував телефон, на екрані з’явився номер чоловіка. Маша завмерла, а потім підняла слухавку. -Алло … -Кохана, ти де? Я вже вдома! Маша завмерла в повному потрясенні. -Ти вдома?! -Ну так. -Я скоро буду. Марія закінчила виклик і придивилася до чоловіка. Тільки придивившись, вона виявила деякі відмінності. -Так ви не Віктор … -Ні, я Микола. Пізніше Маша розповіла, навіть показала фотографії чоловіка. Чоловік теж здивувався. Найдивнішим було те, що вони навіть не родичі!
