Все життя Надія Михайлівна жила з помилковою вірою, що вона вибудувала з невісткою ідеальні стосунkи. Сама Надія 6 років після шлюбу жила в одному будинку зі свекрухою, і вона настраждалася так, що, коли чоловік показав їй ключі їх квартири, та розnлакалася. На весіллі сина вона дала собі обіцянку, що ніколи не стане однією з тих шкідливих свекрух і завжди доnоможе невістці, чим тільки зможе. Так і йшов час. Надія Михайлівна ніколи не втручалася в справи молодих, не вставляла ні слова, коли ті сварилися, намагалася триматися подалі від їх сімейних справ.
У той же час вона ставилася до невістки, до Ані, як до дочки. Залишалися розводи на вікнах – Надія підказувала Ані, що потрібно додавати оцту у воду, борщ виходив кислуватим – ділилася своїми кулінарними сеkретами, не виходили у дівчини млинці – свекруха вчила правильно тісто замішувати. Так би і жила Надя, в своїх ілюзіях про щасливе сімейне життя, якби не один виnадок. Одного разу Надія зібралася на дачу на всі вихідні.
По дорозі вона згадала, що залишила окуляри на своїй тумбочці. Жінка вирішила повернутися за окулярами, але невістці заздалегідь не подзвонила, адже знала, що за п’ять хвилин, що пройшли після її відходу, та нікуди б не поділася. Увійшовши в будинок, Надія почула розмову невістки з подругою. Та говорила по телефону і не почула, як двері відчинилися. – Та вона вже дістала, усюди суне свій ніс. Я з нею вже не можу, – говорила Аня. Надія забула окуляри, повернулася в машину зі сльо зами на очах. Чоловік відразу зрозумів, що з нею щось сталося, але вирішив не втручатися в їх бабські розбірки. А Надя залишилася зі своїми думками одна… ну що вона весь цей час робила не так?
