Коли я вийшла заміж, то мій чоловік Вітя сказав, що треба обов’язково поїхати до його мами в село, щоб я побачила його рідну домівку і місце, де він провів своє дитинство. Я погодилася, тільки з умовою, що ми житимемо в якомусь готелі. Мені було со ромно залишатися вдома у свекрухи, не хотілося її бентежити, та й я сама боя лася. Свекруха зустріла нас добре, напекла багато смаколиків. Але їй було nрикро, що ми не залишаємось у неї ночувати. Вона взяла з мене слово, що наступного разу ми точно в неї вдома залишимося.
Я просто покидала головою, тому що розуміла, що наступний раз буде ой як не скоро. Ми погостювали й повернулися додому. А в мого чоловіка ще є старша сестра, у неї вже двоє дітей. Так ось настало літо, свекруха скучила за своїми онуками, вирішила до нас до столиці на 10 днів приїхати . Ми з Вітею її зустріли, відвезли до будинку сестри. Вона вирішила пожити у доньки, бо в неї квартира велика, та й з онуками більше часу можна провести. Наша програма розваг для свекрухи була насичена. Першого дня сестра Віті приготувала велику вечерю для всієї нашої родини. Другого дня ми повели свекруху гуляти містом, різними визначними пам’ятками, цікавими місцями.
Ми зводили її до парків, кіно, кафе. Коли я і Вітя працювали, то вона няньчилась з онуками. І ось в останній день її перебування сестра чоловіка знову зібрала всіх у себе вдома, ми повечеряли, а наступного ранку відвезли свекруху на вокзал. Тільки через пару днів до мене дійшла звістка, що свекруха на мене дуже скривджена, навіть розмовляти зі мною по телефону не хоче. -Вітя, а в чому справа? Хіба за ці дні я якось встигла образити твою маму чи щось сказати? -Та справа в тому, що ти не запросила її до нас у гості, тому їй nрикро. -Але у нас однушка, тим більше – вона приїхала до онуків, я ж не хотіла її відволікати.
