У свекрухи скоро річниця. Ми з чоловіком обговорюємо, що купити їй. У нас достатньо грошей в банку, але ми і не олігархи. Ми розглядали можливість купити їй щось для дому. «Мама, що саме тобі подарувати? «- запитав чоловік. «Оплати ресторан на моє свято; це буде самий незабутній подарунок!»- каже вона. Що це за подарунок? Всі їдять і п’ють за наш рахунок, а тут бац-і немає подарунка! Але мій чоловік наполягав: давай зробимо це, якщо мама просить. Ми вирушили в ресторан середнього класу. Замовлення треба було зробити на 12 осіб. Коли вони підрахували меню на вечерю, я мало не зомліла .
Жа х! Навіть більше половини того, що заробляє мій чоловічок! Я приголомшена, але мій чоловічок відповів: «Давай зробимо замовлення! «. Ми вийшли і сіли в машину. Я вмовляю чоловіка поговорити з мамою, щоб вони з нею домовилися — дати їй грошей і нехай вона купить все, що захоче. А в ресторані нехай розплачується вітчим. Мій чоловік тільки покрутив пальцем біля скроні. Тепер не можу спати, так як гроші викинуті невідомо на що. Цей подарунок запам’ятається тільки по картинках і відео. Я кажу чоловікові:
«Візьми мою половину, я не поїду, заощадь на мені». Але цей коментар тільки вивів мене на чисту воду-мовляв, вчися поважати маму! А як я можу її поважати, якщо просить такий дорогий «подарунок», про який забудуть на наступний день. Ми молода сім’я без дітей. Могли б покласти ці гроші в скарбничку. У нас є і свої запити! І діти, швидше за все, скоро будуть. Ми можемо відзначити річницю будинку. Чому ми повинні годувати і поїти її друзів?
