Я зі своїм чоловіком уже 19 років у шлюбі. За такий час ми багато чого бачили і позитивного, і не дуже. За 19 років шлюбу нас нapօдилося 3 дітей. Старшій, Ірині, цього року виповнилося 18 років. Саме про переддень її свята я й хочу вам розповісти. Ми з чоловіком хотіли подарувати на повноліття дочки її частку у наших накопиченнях на квартиру. Ось так ми хотіли поділити на 3 частини та віддати доньці її третину, а молодші отримали б свої частини на свої 18-річчя. Тут варто відзначити одну цікаву деталь для більшої ясності всієї історії. Моя свекруха думає, що я з чоловіком живу за його рахунок, але насправді ми заробляємо приблизно однаково. Я і не вважаю, що чоловік у сім’ї має заробляти більше. Для мене таких рамок немає.
Але свекруха так не думає. Наших із чоловіком дітей вона називає лише моїми, та ще й з таким тоном, ніби я їх нагуляла. Коротше, не ладнилися у мене якось стосунки зі свекрухою. Прямо за пару днів до свят чоловік завів розмову про подарунок доньці. Він запропонував купити на наші гроші квартиру та оформити на його маму. Звісно, я була проти. Цього лише не вистачало. Купити квартиру свекрухи на наші гроші. Чоловік аргументував свою пропозицію тим, що можна купити квартиру за наші гроші, оформити на матір, тим самим убезпечивши дітей, адже вони не зможуть витратити гроші на порожні речі, але й будуть спокійні, адже у майбутньому без житла не залишаться. Ну і бонус наприкінці: можна здати квартиру свекрухи квартирантам: ось тобі додатковий дохід. Чоловік не зміг мене переконати. Я не погодилася, звичайно. Той образився і на кілька днів переїхав до своєї мами.
На день нapօдження онуки свекруха подарувала їй сімейне кільце, але не встигла дочка надіти його, як свекруха почала свій тост про те, що їй важко вже з віком, у неї мало грошей, нічого не вистачає, і вона була б не проти допомоги від улюблених онуків. Ми з дітьми спочатку здивувалися від того, що свекруха весь день ставилася до них не як завжди, а якось по-рідному. А тут ось ті на! Я дітям пояснила, чому відмовилася від пропозиції батька купити квартиру. Вони у мене не маленькі: 15, 16 і вже 18 років – зрозуміли мене та підтримали. Після тосту свекрухи дочка повернула їй обручку. А та встала і граційно вийшла з-за столу, а син за нею. Вони пішли, і вже, як місяць, чоловік не повертається додому. Я й не чекаю. Не збираюся дарувати квартиру за рахунок своїх дітей людині, яка їх ненавидить.
