Це прозвучить дивно, але ми з дружиною ненавидимо наших онуків. Перш ніж ви почнете засуджувати нас, прочитайте нашу історію та уявіть себе на нашому місці. Вагітність у нашої доньки протікала з ускладненнями. Незабаром ми дізналися, що вона матиме двійнят. Нашому щастю не було меж, адже про двійню ми й мріяти не могли. Коли онуки наро дилися, дочку чекала довга дорога реабілітації. Поки донька лежала в ліkарні, ми з дружиною доглядали хлопчиків, та й після виписки доньки теж, адже їй потрібен час, щоб повернутися до нормального життя. Згодом дочка звикла до нашої доnомоги і стала без причини водити до нас онуків, щоб у неї з’явилося більше вільного часу. Спочатку з хлопчиками було легко, але потім вони стали нестерпними.
Дочка не говорила своїм дітям слів «Не можна», тож ті буквально за кілька хвилин свого прибуття перевертали всю нашу хату з ніг на голову. Хлопчики не розуміли слів, і одного разу я шльопнув одного з них по попі, коли він розмалював нам шпалери в передпокої. Дочка нам потім такий сkандал учинила… Зараз ми не знаємо, як позбутися онуків, адже наша дочка сама наших слів не розуміє. Ми їй прямо говоримо, що з її дітьми нам спокійно сидіти неможливо, але вона цього впритул не розуміє. Нещодавно із нашої кімнати зникли гроші. Сума незначна, але для дітей цілий стан. Ми знаємо, що це зробили онуки, але дочка цього розуміти не хоче. Ми вже не знаємо, як їй пояснити, що її діти – не наша nроблема, з ними возитися ми не зобов’язані.
