Знайома розповіла історію, після якої у мене навернулися сльози на очах. По сусідству зі знайомою жила бідна бабуся, у якої була дача в селі, і вона кожні вихідні їздила, доглядала за городом і знову поверталася. Очевидці розповіли, що ранньою весною вони побачили бабусю, яка стоїть на зупинці з кошиками яблук, але виявилося, що водій автобуса вигнав її з автобуса, так як їй не було чим платити.
Бабуся не хотіла просто так їхати, запропонувала водієві яблука, сказала, що забула гаманець на дачі, і, якщо б повернулася за ним, то пропустила б його останній рейс. Водій, якого знало все село, розлютився на бабусю, сказав, що не повезе її без плати, накричав на неї, а вона вийшла з автобуса, і сльози текли по щоках.
Вона зви нувачувала себе за погану пам’ять, забудькуватість, так і шаль забула на дачі, і вона стояла на зупинці і мерзла. Через деякий час, водій автобуса помітив, що бабусі більше немає на зупинці і вирішив запитати у мешканців села, що з нею. Йому сказали, що бабуся поме рла, довго стояла на морозі, і не витримала, її не встигли врятувати.
У Віктора по щоках потекли сльо зи, і він попросив показати місце, де вона nохована; він пішов до неї на цви нтар і на колінах ри дав і благав про nощаду; він не знав, що на нього тоді найшло. Зараз Віктор – волонтер і допомагає всім старим і нічого не просить взамін; він так хотів спокутувати свою провину, і одного разу уві сні прийшла бабуся і сказала, що прощає його. Він прокинувся в сльозах і зрозумів, що в цьому житті кожен поганий вчинок може призвести до незворотних наслідків.
