У мене маленька сім’я: я, чоловік та двоє дітей, які ще маленькі. Я заміжея вже п’ять років. Чоловіка люблю, дбаю про нього і дітей. Він зі мною теж добре поводиться, начебто любить, але у свята у нас часто трапляються конфлікти. Точніше, я протестую, а він стоїть на своєму і не звертає жодної уваги на мої бажання.
Справа в тому, що у нього велика рідня, і у них традиція збиратися разом у свята. Це повторюється щороку. І мені це дуже не до вподоби. Я не п’ю, не спілкуюся з присутніми, не відпочиваю, а бігаю за дітьми сюди-туди, мию посуд, дивлюся за столом або сиджу одна, якщо, звичайно, можливо, і сумую. Чоловік мене та дітей там не помічає. Я ніби кухар чи прибиральниця, яка повинна обслуговувати, а він насолоджуватися.
Я про це говорила з ним і пропонувала ( AN/ K) йому йти на сімейні свята без мене, але для чоловіка це питання принципу: традиції його сім’ї треба берегти, а на мене начхати. Не знаю, як бути і що робити? Я хочу хоча б одне свято провести з моєю маленькою сім’єю, без зайвих людей, у затишній сімейній обстановці, але мій чоловік не хоче цього. Йому там гаразд.
Він веселиться разом із усіма, не зважаючи ні на мене, ні на наших дітей. Навіть дітей не хоче взяти із собою, щоб я змогла хоч трохи відпочити, розслабитись: рідним не сподобається. Та й дітям дуже потрібне це спілкування. Начебто без цього вони захворіють. Щоразу сподіваюся, що чоловік піде мені назустріч, але помиляюся. Може, треба закотити скандал, щоб до нього дійшло, що мені теж хочеться веселитися хоча б іноді?
