Днями до мене приїхала донька зі своїми дітьми і знову почала ні ти. — Я так більше не можу, мамо. Я ж можу на кілька днів дітей тобі лишити? Я хочу хоч раз виспатися, ну будь ласка. — Сонечко, ну ти ж знаєш, що відповіді не буде. Твої діти мають бути з тобою, і крапка! — Так, мамо, але не забувай, що мої діти взагалі твої онуки. — Я це добре знаю. Але треба було думати про тру днощі до того, як дітей заво дити, а тепер вже пізно. Найлегше перекинути свою відповідальність на іншого. Вчись бути справжньою матір’ю. — Мам, ну чого тобі варто разочок з ними посидіти? Ти ж на пенсії! — І що тепер? Це означає, що я не маю осо бистого життя? А ти в декреті, тож давай дуй до своїх дітей. Тобі вже давно годину додому, незабаром чоловік повернеться з роботи, а ти ще нічого не готувала.
Гаразд, не бажай мене, а то я не встигну, як слід до побачення готуватися! — Господи, я не знаю гірше за бабусю, ніж ти. І як тобі не соро мно взагалі? Всі нормальні жінки у твоєму віці з онуками сидять, а ти по побаченнях бігаеш. Яка ганьба! — Цікаво, хто тобі дозволив так говорити зі мною? Я вас із сестрою якось виховала одна, та й ти будь добра сумлінно займатися своїми обов’обов’язками. До речі, я жодного разу не збагрила вас на бабусю чи дідуся. — Я зрозуміла лише одне, що тобі ці мужики доро жчі за онуків! Після цих слів дочка забрала дітей та вирішила додому. Я збиралася і згадувала своє життя. Спочатку як вийшла заміж, потім як наро дила свою першу дитину, потім другу. Як мій чоловік мене зра див і втік до своєї коханки, кинувши мене одну з двома дітьми і абсолютно не допомагав мені.
Мені було дуже важко, але я не ні ла, а діяла і намагалася виде ртися з усього цього. І я пишаюся собою, що мені це вдалося зробити. Тому я вважаю, що маю право бути вільним і мати осо бисте життя. А вісь моя дочка із цим зовсім не згодна. А хто її просив так рано заміж виходити? І дітей один за одним народ жувати. Хоча всі просили її не поспішати з цим питанням і поки що пожити для себе і насолоджуватися життям. А тепер вона вто милася і хоче на мене своїх дітей зіпхнути. Не бувати цьому! Зять працює на двох роботах, намагається для своєї сім’ї. А моя дочка-справжня його дочка! Вто милася вона чи бачите і виспатися хоче. У цій ситуації, щиро кажучи, мені աкода всіх, крім моєї власної дочки.
