Коли мої подруги і родичі дізналися, за кого я збираюся вийти заміж, здивувалися, а самі нахабні навіть посміялися мені в обличчя. У чоловіки я собі вибрала Вадима, хлопця з сім’ї з 5 дітьми. Ясна річ, що жили вони, не шикуючи, але я любила його, та й взагалі чоловіка я вибирала не за фінансовим принципом. Я сама не з багатої родини. Мама виховувала нас з братом одна, батько був п’яницею… сенсу тягнутися до того, чого у мене самої немає і не було ніколи – просто не було. Загалом, поки подруги вибирали собі багатих красенів, як з обкладинок, ми з моїм коханим готувалися до нашого дня.
На весілля ми запросили тільки самих близьких. Вадим навіть кілька разів вибачився переді Мною, що не може подарувати мені весілля, про яке мріють всі дівчата, але я лише обіймала його і блиском у своїх очах доводила, що єдине, про що я могла мріяти, через лічені хвилини збирався стати моїм чоловіком. Загалом, так, мій Вадим не пив, не затримувався на роботі, доглядав за мамою і ставився до мене, як до королеви. Він у мене взагалі молодець, адже після армії він зміг закінчити навчання і влаштуватися на роботу за професією. Сьогодні ми святкуємо 8 років з дня, коли я зробила найправильніший вибір у своєму житті, ставши законною дружиною Вадима. 2 роки тому ми купили 3-кімнатну квартиру, на яку заробили самі.
Наші двоє шибеників живуть, ні в чому не потребуючи, насолоджуючись безтурботним дитинством, і я вважаю, це наша з Вадимом перемога. Ми це зробили! Ми довели всім, що любов вище за все, і хоч у нас і бувають непорозуміння і сварки через різних характерів і поглядів на життя, але ми все вирішуємо разом, обговорюємо проблему і знаходимо рішення. Я не пам’ятаю і дня, щоб ми лягли спати в сварці. До речі, про подругу. Одна з них, яка в день мого весілля сказала, що я і двох років «з цим ніщебродіком» не протримаюся, розлучилася зі своїм чоловіком через його п’яних сцен, рукоприкладства і повної відсутності любові… ну, не все ж грошима вирішується!
