На питання, де він, нахабно збрехав, що з роботи в сусідній ларьок побіг, за ватрушечкою.Не знала б про коханку, якби не випадок Посеред ночі Юлі зателефонував батько. — Маму в лікарню відвезли. Температура третій день. Переполошилася Юля. Нашвидку зібралася і поїхала, наказавши чоловікові водити сина, Івана, в школу. Поїду мінімум на тиждень, поки маму не випишуть, — оголосила чоловікові вона, — Ви ж не маленькі, впораєтеся. Юлині батьки в сусідньому від міста селищі жили, всього 50 км шляху, недовго їхати. Приїхала, відразу бігом в лікарню, а там у матері виявили пневмонію, зібралися в місто везти, там все-таки обласна лікарня є. Юля дала добро, разом з матір’ю в карету швидкої допомоги завантажилася і поїхали. А там в дорозі мобільного зв’язку немає, так і забула Юля чоловікові зателефонувати, відзвітувати. Прибувши в місто, «швидка» застрягла в пробці, коли раптом Юля, з вікна, з «швидкої», побачила чоловіка, Андрія.
Той ішов по тротуарчікі з якоюсь дівчиною під руку. Дівиця в руках квіти несе, красиві такі темно-червоні троянди. Білі гладке волосся, яскраво-червоні губи, стрілки — до самих скронь на очах намальовані. Ну чисто Жінка-кішка. Юля телефон дістала і давай чоловікові дзвонити. На її очах Андрій дістав свій телефон з кишені брюк і відповів звичне «алло». На питання, де він, нахабно збрехав, що з роботи в сусідній ларьок побіг, за ватрушечкой. З повидлом. Що це за ватрушечка, Юля вже побачила. Але плакати і виявляти зрадника в телефон на очах у матері нічого не стала. Мама переживати буде, на те вона і мама, хоч вже і бабуся. Юліну маму в лікарню благополучно забрали і Юля відразу ж помчала додому. У грудях свербіло, в носі хлюпалося, а в очах від сліз палило нещадно, але розкисати часу не було. Юля все речі чоловіка по валізах розклала, за звичкою підвертаючи акуратно рукавчики на сорочках і штани складаючи, строго дотримуючись стрілки.
А потім схаменулася, вивалила все назад і як попало закинула. Всі речі не влізли, а валізи вже закінчилися. Так вона ногами давай весь вміст втоптувати, щоб, значить, утрамбувати. А потім, щоб застебнути замочки, ще й зверху попою сіла, бурмочучи про себе нечитабельні лайки. І винесла за двері в під’їзд всі речі. Нагулявшись, чоловік з’явився додому як тільки Юля йому зателефонувала і повідомила про свій приїзд. — Юля? Чого приїхала? А валізи чого за дверима стоять? — обурився Андрій, дивлячись на неї безсоромними очима. — А бачила я вас. Тебе бачила і твою ватрушечку, — оголосила Юля, стоячи до судженого задом і жарячи спокійно в сковорідці котлети з свинячого фаршу. Котлети — синові який повинен був зі школи повернутися; бульончик курячий — для матері (в лікарню). Чоловік засоромлено замовк, потім щось про сина звично почав говорити. -Проживем, виховаю, — заспокоїла його дружина.
Дай хоч повечеряти перед відходом, — раптом почав благати він, відчувши запах котлет.- Обійдешся, — відбрила його дружина. Пішов Андрюша. Хоч і видно було по очах, що без особливого бажання. На радощах Юля подруг покликала, гулянку влаштувала і канкан станцювала.Коханка жила з мамою в однокімнатній квартирі. Тому впустити до себе Андрійка вона не могла собі дозволити.- Ми з мамою на одному дивані спимо, — заявила вона і Андрій зітхнув. -Краще б я з тобою на цьому дивані спав. Заздрю я твоїй мамі. За ручки зі своєю Наташкою в під’їзді потримався і з валізами назад в свій автомобіль спустився. Ночувати вирішив в готелі, куди Наташку свою і покликав. Дивився він на свою сплячу Наташку і зітхав. Витратив він сьогодні весь аванс на номер і на вечерю в ресторані. Вранці він розбудив Наташу раніше.- Сорочку мені погладити потрібно. Ця стерва мені все м’яте поклала. Коханка тільки потягнулася у відповідь.- Піди у вчорашньому одязі. Я з тобою не для цього.
-А для чого ти зі мною? — здивувався Андрій. -Дурачок, — посміхнулася коханка — для любові. Андрій зітхнув. Якось не до любові йому стало: адже грошей немає. А без них і душа не співає. У перший же свій «без чоловіка» вихідний, Юля до обіду ніжилася у ванній. Потім, не поспішаючи, вийшла і півгодини милувалася на своїй новою стрижкою в дзеркалі, переміряла нові речі, які встигла купити. З відходом чоловіка стало їй якось легше. У квартирі чисто, ніхто не смітить. Квартира до речі, її, дошлюбне, була. Дитина — великий, самостійний. Та й сусід, холостий Ігор, раптом звернув на неї свою увагу і став привітніше.- Юлечка? Прости дурня! — з квітами, неголений, пахне оселедцем, у пом’ятому піджаку, чоловік стояв за дверима і дивився з жалем на неї.- Ні! — розсміялася від щастя Юля. — Не пробачу! Іди, куди ходив від мене потайки! Свободу тобі даю.- Ну Юль? Кому ти потрібна, в свої 37? — про всяк випадок нагадав чоловік. Колишній чоловік.
– Пропадеш ж без мене? Він дуже розраховував на те, що дружина візьме його назад. Тому що грошей у нього залишилося — три з половиною гривні і спав він вже майже тиждень в машині. -Пропаду, — кивнула радісно головою Юля, зачинивши перед ним двері. Тоді Андрій задумав недобре діло. З’явившись під вечір додому, знову подзвонив у двері. Дружина відкрила. Красива така стала, в платті новому і в сережках з висульками.- Чого тобі? — невдоволено сказала вона. Замість тисячі слів, Андрій кинувся на неї немов ягуар в стрибку із засідки і втупившись в губи, притиснув її до підлоги. «Моя ж» — порахував він. «Побарахтаться і здасться». Таке він в кіно бачив. Приборкання норовливої. Але з кухні, через двері, теж зовсім як в кіно, з’явився сусід Ігор. Немов нерозумного кошеня, він взяв за шкірку Андрійка, з Юлі зняв і за двері викинув, показово пнув прямо під зад.-Юля тепер жінка вільна, — безсердечно повідомив він. -Так, — підтвердила Юля. З квартири прямо аж несло смаженими м’ясними котлетами, улюбленими, які Юля раніше йому виключно лише у свята смажила. І зрозумів Андрій, що він безповоротно втратив. Шкода
