Син із невісткою живуть зі мною в моїй троячці. Але вони виділили мені найменшу кімнату, в яку навіть сонячне світло не щодня потрапляє. Інші дві кімнати зайняли подружжя та мої онуки. Мені, звичайно ж, некомфортно, але рідні вдають, що нічого не помічають. Нещодавно мені зробили пропозицію: переїхати в однокімнатну. Справа в тому, що друг мого сина поїхав за кордон, і квартира його пустує. Але житло це знаходиться на околиці, а моя троячка – у центрі.
І чому я маю переїжджати? Оскільки чоловіка давно вже не має на цьому св іті, то квартира в трьох рівних частках належить мені, синові та доньці. Але моя донька давно вже одружена, живе в іншому місті. Мій син довгий час збирав rроші, щоби kупити собі окрему квартиру. Але якось у доньки виникли фін ансові труднощі, і вона вирішила nродати свою частку. Ось син і витратив усі свої заощадження, щоби виkупити її частину. Але турбує мене ще одна nроблема.
День за днем моя невістка поводиться все нах абніше і нах абніше. Відчула себе справжньою господаркою, і тепер вказує мені, що робити вдома. Я вже остаточно втратила надію, що вони колись переїдуть. Залишається один варіант: тіснитися в маленькій кімнаті до кінця життя. Син знову пропонує мені переїхати на квартиру його друга. Але що я там робитиму? В околиці! Де я нікого не знаю! На лавці сидіти цілий день? Мені дуже прикро, що я виховала таких невд ячних дітей.
