Я обра зилася на слова мами, і розірвала з нею стосунки. Через 20 років, у душі у мене щось змінилося, і я вирішила знайти маму, але.

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

Мама несправедливо зі мною обійшлася. Мені було двадцять, коли вона заявила, що написала дарчу на сестру, дім дістанеться повністю їй. Мама завжди любила сестру більше і хотіла з нею прожити останні роки. Вона сказала: -Валю, ти не обра жайся, я їй будинок залишаю, бо вона в старості мене доглядатиме. Але я все одно сильно обра зилася, наговорила багато rрубих слів і поїхала жити до гуртожитку. Після цього я з мамою та сестрою не спілкувалася. У місті вийшла заміж та знайшла роботу. Жили ми з чоловіком із його мамою.

Інна Ігорівна була напрочуд доброю жінкою, вона стала для мене старшим другом. У нас зі свекрухою були просто чудові стосунки. Прожили ми разом з нею двадцять років, Інна допомогла мені виростити дітей. У шістдесят сім років її не ста ло. Це ста ло справжнім rорем не тільки для мого чоловіка, а й для мене. У той період Паша завів розмову про маму: -Валю, тобі не здається, що настав час відпустити старі обра зи? Ти стільки років не була в селі, життя така коротка штука, ось не стане твоєї мами, і ти шкодуватимеш, що не встигла за життя з нею поми ритися.

З віком обра зи забулися якось, і я погодилася відвідати маму. Знайомий до бо лю будинок знайшла швидко, але відкрила нам незнайома жінка. -Вибачте, а де Галина Петрівна? Вона тут раніше мешкала. Жінка замислилась: -Наскільки мені відомо, її дочка віддала її в будинок для людей похи лого віку. Ми почали пошуки мами, знайшли стареньку в будинку для людей похи лого віку. Коли вона вперше мене побачила, rірко заnлакала. Ми обійнялися. Тепер мама живе із нами.