Олексій стояв на вулиці біля будинку. Він не хотів заходити додому, знав, що дружина на нього накинеться з докорами. Але подітися було нікуди, він замерз. -Знову пізно прийшов. Де ти був? Чому ти приходиш так пізно? – кричала Наталя. Олексій нічого не відповів. Він дивився за жирне волосся дружини. «Коли вона встигла так розпустити себе. Сальне волосся, пошарпаний одяг і порожній погляд. Чому я досі живу з нею?»
– думав він. Дружина пішла на кухню. Вона довгий час гриміла посудом, а потім пішла спати. Олексій та Наталя спали у різних кімнатах, кожен жив своїм життям. Коли їхній син жив із ними, то їм доводилося грати в ідеальну сім’ю. Але як хлопець одружився та поїхав, то батьки стали жити кожен окремо.
Олексій заробляв rроші та віддавав їх дружині, а Наталя готувала та прала. Подружжя такий розклад влаштовував, хоча жити їм було складно. Чоловік часто згадував своє юнацьке кохання Лізу. Він познайомився з дівчиною у бібліотеці. Спочатку вона здалася йому негарною, але коли він побачив її вдруге, то серце його пішло в п’яти. Олексій гарно доглядав її. Він дарував їй квіти, замовляв піцу додому. Вони почали зустрічатись. -Ти мене кохаєш? – Запитувала дівчина в Олексія. -Більше життя. Олексій зрадив Лізі з Наталею. Вони утрьох навчалися в одному університеті. Вони втрьох побачилися на танцях, тоді Олексій багато випив і не віддавав у своїх дій звіту.
