Кілька років ми з чоловіком старанно збирали гроші. Я дуже хотіла свою дачу, навіть пригледіла невелике селище, де можна купити хороший будинок за не дуже дорогу ціну. Залишилося накопичити зовсім небагато, і дача вже була б наша. Все ж не хотілося влазити в кредити, тому ми домовилися з господарями будиночка, щоб вони трохи почекали. Якось після роботи я вирішила зайти в банк і подивитися, скільки ж грошей вже накопичилося, вже наближався день, коли я могла б з чистою душею поїхати у своє улюблене місце, де тихо, спокійно і можна відпочити.
Але тільки після новини в банку, мені було зовсім не до мрій і відпочинку. Виявилося, що у нас на рахунку — 0. Я одразу ж подзвонила чоловікові. Мій чоловік дивна людина, йому вже чимало років, але він як дитина любить пробувати все нове. За своє життя, мені здається, він спробував всі хобі, які тільки можна придумати. Починаючи зі збиранням марок і наклейок, і закінчуючи полюванням і катаннями на човнах. До того ж, щоб усім цим займатися, потрібно чимало грошей. На кожне хобі, які з’являлося у чоловіка йшла половина його зарплати.
Адже потрібно купити все необхідне, щоб відчути себе професіоналом. І тут у чоловіка з’явилося недешеве хобі, про яке я дізналася прямо в банку. — Люба, я просто вирішив зайнятися скелелазінням, так що купив необхідну форму, замовив тур на місяць. Не чекай на мене, я буду пізнавати нові вершини гір. Тут поганий зв’язок, потім передзвоню тобі. Від почутого мені хотілося плакати. Як він міг забрати всю суму і просто витратити на свої гори, в той час як я вже кілька років мрію про дачу…
