Повернувшись з чергового відпочинку, ми знайшли біля дверей нашої квартири люльку з дитиною. Там же стояла і мати. Вона, помітивши нас, почала кричати.

Ми з чоловіком майже десять років прожили в щасливому, як мені здавалося, шлюбі. Діти, правда, у нас так і не з’явилися. Але в цілому у нас з чоловіком було взаєморозуміння. У Юрія є власний біз нес, в своїй справі він досить успішний. Починали ми це разом, практично з нуля. Потім завдяки його зусиллями справа стала […]

Продолжение...

Коли свекри переїхали до нас до Польщі, я сяк-так терпіла це. Але коли вони заявили, що до нас ще має переїхати золовка з сім’єю, я мало не луснула

Коли я виходила заміж за Василя, то навіть уявити не могла, що свекруха мене так незлюбить. У Марини Степанівни було написано, що я їм нерівня. Як тільки вона не вмовляла Василя відмовитися від витівки взяти мене за дружину, але все марно. На весілля не дала ні копійки. Довелося брати кредит. Якби не моя мама – […]

Продолжение...

Після нещасного шлюбу Олеся погодилася на роль kоханки Богдана. Але слова бабусі так і не виходили в неї й голови…

Дорослі кажуть, що лише нещасні жінки стають kоханками. Олеся була єдиною онучкою бабусі. Син із невісткою заrинули через автомобільну аварію. Вона виховала її гідною людиною. Бабуся була для дівчини найближчою людиною. Вона ділилася своєю життєвою мудрістю, порадами. Своє життя вона присвятила повністю онучці. Бабуся була строга, але справедлива. У двадцять три роки Оля закохалася у […]

Продолжение...

Ми з чоловіком збирали гроші для дітей, але ніхто з них не знав про це. А коли чоловік захво рів, а я зовсім вирішила не розповідати дітям про гроші

Чоловік мій добре заробляв, був бригадиром на будівництві, їздив на заробітки, тож у нас завжди гроші були. Ми з чоловіком вирішили подбати про майбутнє наших дітей, і наразі була можливість забезпечити їхнє житло. Ми купили дві ділянки недалеко від нас, збудували два однакові будинки для наших дітей. Першим заміж вийшла донька, одразу із чоловіком переїхали […]

Продолжение...

Коли мене покликали до нотаріальної кантори і повідомили, що батько залишив мені однушку, я зра діла. Тільки реаkція мами та вітчима мені не сподобалося

Коли мама була ваrітна мною, батько залишив сім’ю, бо не був готовий до відповідальності. Після цього мій рідний батько змінив місто проживання, щоб не перетинатися з мамою. Мама не шkодувала сил, щоб виховати мене гідною і порядною людиною. Багато хто шkодував її, але вона говорила, що їхній жаль не доречний, і що вона з усім […]

Продолжение...

Мій син зл ий на мене за те, що я допомагаю своїй колиաній невістці

— Тоня, навіщо ти це робиш? Невістка ніколи не стане тобі рідною донькою, та й онук скоро про тебе забуде. Вона вискочить знову заміж і забуде про тебе, — кажуть мені подруги. А я не можу так вчинити! Мені ж соро мно, що сина неправильно виховала. Сама його виховувала, без чоловічої руки, ось і розгрібаю […]

Продолжение...

Сталося так, що дружина та kоханка Віті відпочивали на одному і тому ж курорті і потоваришували не знаючи про таємні подробиці. А далі ще цікавіше

Ще в березні Оля з Віталієм вирішили, що їй краще на якийсь час виїхати з батьківщини. Дружина так і зробила. Вже наступного дня жінка зібрала валізу та поїхала. А через два місяці Оля повернулася додому, бо дуже сkучила за домом та чоловіком. За цей час вона познайомилася з іншими жінками, які також виявилися закордоном. Жінка […]

Продолжение...

Коли дивна жінка увійшла до автобуса, ніхто не захотів вплутуватися з нею в суперечку. Але коли вона дістала юну дівчину, вона вже не промовчала

Минулого тижня я їхала автобусом, він був повністю забитий людьми. Автобус був не міський, просто мені треба було з міста поїхати до своєї матері до села. Було лише одне вільне місце. і ось дорогою біля одного села до автобуса зайшла дивна жінка. А дивна вона була з ніг до голови, бо виявилася дуже галасливою, одразу […]

Продолжение...

Міша — мій син і твій чоловік — теж з дитбудинку я уси новила його коли йому було два з половиною рочки.

Я сиділа в маленькій темній кімнаті, з важкими темно-зеленими шторами. Переді мною на столі лежали карти. А навпроти сиділа жінка з довгим чорним волоссям, в одязі, який схожий на циганський. — Навіщо я пішла до ворожки, — гарячково думала я, — ось навіщо, сама б розібралася. — Сама ти Олександра, не розібралася б, — несподівано […]

Продолжение...

У нашому місті було аварія, через яку пішла з життя студентка Саша. Тільки після церемонії ми дізналися про неї таєм ницю, яку вона приховувала від усіх 4 роки

Життя іноді здається мені поїздом, який рухається за своїм графіком неухильно, залишаючись абсолютно байдужим по відношенню до тих, хто зійшов і тим, хто увійшов. Його рух такий незворушний, що пасажири давно змирилися з порядком речей. А якщо і не змирилися — все-одно нічого вдіяти не можуть. Ніколи не знаєш, коли твоя черга зійти в невідомість. […]

Продолжение...